9 серпня в понад 22 польських містах відбулися акції проти дискримінації, мови ненависті та насильства щодо українців. Їх об’єднало гасло «Nie bądź obojętny» — «Не будь байдужим».
Це були не лише акції у столиці. Маніфестації відбулися в різних регіонах Польщі — від великих міст до регіональних центрів. До них долучилися громадські та правозахисні організації, а також представники місцевих українських громад.
Для українців, які живуть у Польщі, проведені заходи стали дуже важливими. Коли людина бачить у новинах випадок агресії чи чує образливі слова через своє походження, легко почати думати, що негативне ставлення стає загальною тенденцією. Але масові акції показують іншу картину: чимало Поляків готові відкрито сказати, що насильству та ненависті немає місця в їхній країні.
Учасники акцій поширювали наліпки з написом «Nie bądź obojętny», закликаючи розміщувати їх на дверях закладів, автомобілях, велосипедах та в інших публічних місцях. Для українців такий знак може мати дуже просте, але важливе значення: тут людина не хоче залишатися байдужою до чужої біди.
Підтримка від Варшави до Гданська
Особливо показово, що мирні акції в захист українців пройшли в різних частинах Польщі.
У Варшаві центральна маніфестація відбулася на Замковій площі. У Гданську учасники зібралися біля Двору Артуса, де говорили про необхідність захищати культурне та національне розмаїття.
У Кракові акцент зробили на історії польсько-українського партнерства та неприпустимості агресії. В Ольштині окрему увагу приділили освітній і психологічній підтримці дітей, які мають досвід міграції.
До акцій також долучалися мешканці Вроцлава, Познані, Катовіце, Жешува, Любліна, Лодзі, Щецина, Білостока та Кельце.
Для людини, яка живе в Польщі, це важливий сигнал. Підтримка українців у Польщі — не лише історія про Варшаву чи кілька великих організацій. У різних містах є люди, які вважають нормальним захищати сусіда від приниження незалежно від того, якою мовою він говорить.
Польська мова на вулицях, українська — теж
Один із гасел, який прозвучав під час акцій, стосувався права українців вільно користуватися рідною мовою в повсякденному житті.
Це може здаватися очевидним, але для людини, яка переїхала в іншу країну через війну, такі речі мають велике значення. Можливість говорити українською з дитиною в трамваї, спілкуватися з друзями в кафе або телефонувати рідним на вулиці без страху стати об’єктом образ — це частина відчуття звичайного нормального життя.
Голова «Комітету захисту демократії» під час виступів наголосив, що українська мова має вільно звучати в громадському транспорті Польщі, на вулицях та в навчальних закладах.
Для українців у Польщі це важливе нагадування: інтеграція не означає необхідності відмовлятися від власної мови та культури.
Можна вивчати польську, працювати в польській компанії, навчатися в університеті чи технікумі Польщі й водночас залишатися українцем.
Українці в Польщі — це вже частина повсякденного життя
За останні роки змінилося не лише польське ставлення до українців. Змінилася й сама роль української громади в Польщі.
Українці в польських містах працюють у промисловості, будівництві, логістиці, сфері послуг, IT та інших галузях. Вони орендують житло, купують товари, сплачують податки, навчаються у вишах, відкривають бізнес. Згідно звіту Deloitte, підготовленого для УВКБ ООН (Управління ООН у справах біженців) більшість українців працездатного віку в Польщі (70 %) мають роботу та сплачують податки.
Іноді в інформаційному просторі можна зустріти твердження, ніби українські біженці в Польщі є переважно одержувачами соціальної допомоги.
Проте згідно з представленими даними звіту Deloitte близько 80% доходів українських домогосподарств у Польщі забезпечуються власною працею, а не соціальною допомогою. Також у матеріалі наведені оцінки, за якими податкові та соціальні внески українців суттєво перевищують обсяг отриманих ними виплат.
Тобто українська присутність у Польщі — це не лише витрати на їх утримання у Польщі. Це також робота, сплачені податки, купівля товарів та послуг, підприємництво та участь у розвитку економіки Польщі.
І це важливо пам’ятати самим українцям. Не потрібно сприймати себе лише як людей, яким допомогли та допомагають. Сьогодні мільйони українців уже є частиною польського суспільства та роблять свій внесок у країну, яка стала для них другим домом.
Польща, у якій українці вже мають своє місце
Польща не є країною з ідеальними умовами для іноземців, як і будь-яка інша. Тут можуть виникати суперечки та непорозуміння. Але важливо бачити всю картину, а не лише окремі гучні історії.
Поруч з ними є зовсім інша реальність. Польські родини, які свого часу відкрили свої домівки для українців. Колеги, які разом працюють щодня. Вчителі, які навчають українських дітей. Сусіди, які можуть допомогти, коли виникає проблема. Люди, які не погоджуються з ненавистю та відкрито про це говорять.
За кілька років життя українців у Польщі стало частиною повсякденного життя самої країни. Українці живуть у польських містах, працюють, навчаються, відкривають власну справу, виховують дітей і будують плани на майбутнє.
Для багатьох українців Польща спочатку була місцем, куди потрібно було терміново виїхати, щоб урятуватися від війни. Згодом вона стала місцем, де потрібно було починати життя заново. А для когось — країною, у якій з’явилися нові друзі, робота, освіта, власна справа та плани на майбутнє.
Можливо, саме це і є найважливішою зміною останніх років. Українці в Польщі вже не лише люди, яким колись допомогли – це сусіди, колеги та приятелі.
Редакції Moja Polska хочеться вірити, що саме з таких щоденних історій і складається майбутнє польсько-українського сусідства — без страху, зайвих стереотипів і постійного поділу на «своїх» та «чужих».
