Польща приєдналася до Болонської системи 1999 року, оскільки їй імпонували єдині високі стандарти європейської освіти. Навчальна система передбачала академічну мобільність і єдині оціночні показники, які зберігалися під час переходу студента з одного навчального закладу до іншого, а також інші важливі переваги для учасників освітнього процесу.
До недавнього часу освітня програма справлялася зі своїми цілями. Як справи з цим йдуть сьогодні?
Проти Болонської системи
Деякі чиновники в Польщі, особливо колишній міністр культури Пьотр Глинський, відкрито критикують наявну систему освіти. Відомий політик стверджує, що вона давно не виконує своїх завдань, особливо, що стосується навчання на бакалавраті (I рівень) і на магістратурі (II рівень).
“За дуже багатьма спеціальностями ми маємо ситуацію, коли людина, провчившись перші три роки та отримавши ступінь бакалавра за однією спеціальністю, наступні два роки навчається за зовсім іншою спеціальністю і змушена робити компенсаційний модуль, тобто навчатися з нуля за іншою спеціальністю, вже перебуваючи на магістерському семінарі. Це абсурд. За багатьма спеціальностями неможливо навчити людину за три роки на університетському рівні. У цьому сенсі Болонська система не працює. На мій погляд, вона знижує рівень викладання”, – сказав Глинський в інтерв’ю Radio Three.
Відмова від системи – втрата важливих переваг
Слова професора прокоментувала журналістам міністр науки і вищої освіти Лена Коларська-Бобіньска. Як вона заявила журналістам, вихід із системи обмежить мобільність студентів у країні та прив’яже їх до одного університету на п’ять років, тоді як нині після закінчення бакалаврату студент отримує документ і може навчатися за іншою спеціальністю в іншому ВНЗ.
Міністр доповнила, що Болонська система надає можливості студентам навчатися в різних країнах ЄС, зокрема за програмами міжнародного обміну, і іншої подібної системи освіти сьогодні не існує.
Лєна Коларська-Бобінська нагадала, що Польща стала учасником системи, щоб скористатися спільною освітньою європейською платформою і полегшити співпрацю між ВНЗ і студентами. “Якщо Польща не братиме участі в єдиному європейському освітньому просторі, то європейські гроші, які ми виділили на програму “Університети майбутнього”, також можуть бути затримані”, – додала вона.
Перспектива часткової відмови
Плюси і мінуси Болонської системи не раз обговорювали члени правлячої партії “Право і справедливість”. Професор Влодзімеж Бернацький у вересні виклав концепцію часткової відмови від системи.
З його слів, Директива ЄС означає, що Польща не може повністю відмовитися від Болонської системи. Однак набір до вищих навчальних закладів можна здійснювати на п’ять років навчання. Ті, хто не впорається з університетським маршрутом, зможуть згодом вирішити, чи продовжуватимуть вони навчання на університетському рівні, чи ні.
Оскільки Болонський процес робить вищу освіту для студентів доступнішою і відкриває для них можливість навчатися в будь-якій країні ЄС, редакція MPL щиро сподівається, що влада Польщі зможе знайти консенсус і зберегти високі стандарти вищої освіти.
